Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найцінніших соціальних благ – право власності.
Правом власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за свою волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Право власності захищається Конституцією України. В ст. 41 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним.
Також право власності захищається Кримінальним кодексом України. Адже, відповідно до КК України, протиправне позбавлення особи права на власність карається законом. За вчинення злочину проти власності особа, яка його вчинила, притягується до кримінальної відповідальності.
В період з 01.01.2018 року по 01.07.2018 року в провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області перебувало:
Проводячи аналіз судової практики розгляду кримінальних проваджень про злочини проти власності варто зазначити, що в провадженні суду найбільше справ цієї категорії перебувало за вчинення винними особами крадіжки, а саме - 151 справа із загальної кількості справ вказаної категорії.
Розгляд судами справ про злочини проти власності
У ст. 185 КК України (Крадіжка) передбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна. Таємним вважається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило, крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо).
Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психологічний стан (сон, сп’яніння, непритомність, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна: не можуть правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення дій винного.
Грабіж (ст. 186 КК України) - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює, що його дії помічені, та оцінюються як викрадення.
Підвищена суспільна небезпека грабежу порівняно з крадіжкою зумовлюється тим, що грабіжник не приховує свого наміру протиправно заволодіти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи волю потерпілого чи осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває майно.
Розбій (ст. 187 КК України) є найнебезпечнішим серед категорії злочинів проти власності. Це зумовлено тим, що обов'язковим додатковим об'єктом його виступають життя чи здоров'я потерпілого. Розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Під нападом за статтею 187 КК України, слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.
Розбій належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів. Він посягає на два об’єкти: право власності й особу (її здоров’я і життя).
Предметом шахрайства (ст. 190 КК) може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад, цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном, спонукаючи самого потерпілого шляхом обману чи зловживання довірою до передачі йому чи уступки права на майно.
Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна.
Стаття 191 КК передбачає відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату та заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Їх загальною ознакою є повноваження винного щодо майна, яким він заволодіває. Особа в цих випадках не є сторонньою для майна: воно їй ввірене, перебуває в її віданні або особа внаслідок службового становища має певні повноваження щодо нього.
Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні ( утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. Розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене або перебувало в його віданні. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище.
До ознак, залежно від наявності яких виділяються кваліфіковані та особливо кваліфіковані види корисливих злочинів проти власності, закон відносить вчинення таких діянь: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) організованою групою; 4) у великих розмірах; 5) особливо великих розмірах; 6) поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; 7) із заподіянням значної шкоди потерпілому.
Відшкодування шкоди
Аналізуючи справи про злочини проти власності не можна не згадати про потерпілих, які являються основною ланкою (причиною) при порушенні кримінальної справи даної категорії та розгляду їх в суді. Зокрема, по злочинам проти власності проходило 141 потерпіла особа, з яких жінок – 69, чоловіків – 72, вік потерпілих до 18 років – 11 осіб, від 18 років і старше 130 осіб. Усім їм заподіяно матеріальної та моральної шкоди. Кількість юридичних осіб, яким заподіяно шкоду – 15. Матеріальної та моральної шкоди по всім категоріям справ про злочини проти власності заподіяно на суму 1 524 365 грн., з них фізичним особам на суму 1 437 995 грн.
Відповідно до ст. 28 КПК, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства.
Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Призначення покарання
Відповідно до вимог ст. 65 КК при призначенні покарання за вчинення злочинів суд повинен врахувати ступінь тяжкості цього злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею нових злочинів.
Згідно зі статистичними даними, за перше півріччя 2018 року за вчинення злочинів, передбачених статтями 185 - 191 КК України Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області призначено покарання у виді позбавлення волі на певний строк 24 особам. Звільнено від покарання та від відбування покарання 81 особа, у тому числі з випробуванням – 78 осіб, внаслідок акту амністії – 3 особи. Накладено судом штраф на 37 осіб. Громадські роботи застосовано до 5 осіб; арешт до – 1.
Аналізуючи наведенні дані можна зробити висновок про те, що зросла кількість кримінальних справ, в яких особи обвинувачуються за вчинення злочинів проти власності. Злочини вчинюються в стані алкогольного сп`яніння, крім того у період відбуття особою іспитового строку, з корисливих мотивів, маючи не зняту чи непогашену судимість, часто не задумуючись про наслідки вчиненого, які для правопорушника звичайно є негативним, але справедливими. Вагомим фактором у вчиненні громадянами України злочинів проти власності є соціальне становище та матеріальний стан вищевказаних громадян.
Крім того, проведене узагальнення засвідчило, що при розгляді зазначеної категорії справ судді вірно застосовують норми матеріального та процесуального права. Усі справи розглянуті у встановлені строки, порушення не допускаються.
Заступник керівника апарату
Ізмаїльського міськрайонного суду Сиротенко Н.М.
_03_03.png)
